Книжково-журнальна виставка «Українські Ангели» (День Героїв Небесної Сотні)

Це дивляться з темних небес

загиблі поети й герої – всі ті, хто

так вірив у світле майбутнє твоє…

(С. Фоменко)

          Віра, надія, любов – три основні Божі чесноти. Вони мали б бути фундаментом нашого життя, основою світогляду, через яку ми мали б сприймати усе довкола. Та чомусь, нажаль, у сучасному світі, часто панують зовсім протилежні настрої душі. Безвір’я, безнадія, ненависть, які ведуть цілі народи до загибелі. На щастя, та з Божої ласки, завжди є серця вірні Господнім настановам. Ті, які готові показати іншим шлях до світла, правди та істинної свободи.

          Саме такими були воїни «Небесної сотні». Вони вирішили, що краще вмерти за правду, ніж все життя жити у брехні. Вони почали із себе міняти цей світ із думкою: «Як не я – то хто ж».

         П’ять років тому величезна кількість людських жертв змусила здригнутись українців та вивести їх з «летаргічного сну».

У стінах бібліотеки ЗОШ І-ІІІ ст..№15 Химин Ю.Я. оформила книжково-журнальну виставку «Українські Ангели». Зворушливо розказала Юліана Ярославівна про Героїв Небесної Сотні.

 «Небесна сотня» - так називають тих, хто загинув на Майдані. Який довжелезний…Безкінечний список тих, хто помер за нашу свободу. Наймолодшому було 17, найстаршому – 83.

          Міцним обручем горе стискає душу і серце усіх людей, навіть тих, хто особисто не був знайомий із уже Героями. І не сила уявити, що твориться у душі близьких, коханих, родини. У цьому горі ми не повинні забути, за що вмирали воїни «Небесної сотні». Не дати піти у забуття жодному з них. Адже відвоювавши тут на землі, вони не перестають воювати на небі. Своїми молитвами та заступництвом перед Богом та Богородицею, вони, допоки стоятиме світ, будуть просити за нас та Україну. Вони дали нам мрію, дарували нам надію на світле майбуття для України.