У їхніх серцях була Україна

              Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і  в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів. Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом  кривавих подій. Та не так здавалось, як вже сталось. За три місяці 2013 -2014  років Україна прожила цілу історичну епоху. Героям Майдану, впавши мертвими за світле майбутнє України, присвячується урок мужності « У їхніх серцях була Україна» у 3-А класі, класний керівник Іванко О.Ф. 

              Оксана Федорівна з трепетом розповідала дітям про ті дні. Як на очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні. Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого - четверо дітей, у другого - єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій - ще взагалі не встиг пожити, йому лише 17 років... Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.  50-тисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, як ніби він теж став цією сиротою, що плаче за втраченими батьками... Давня лемківська пісня «Пливе кача по тисині» у виконанні гурту «Пікардійська терція» стала тугою, смутком, неофіційним жалобним Гімном України. Під цей пісенний щем, його багатоголосся тисячі українців прощалися з Героями Небесної Сотні і тепер цей твір повів наш народ у  пам’ять про тих, хто навічно впав на Майдані та в зоні АТО за нашу свободу. Діти вивчили поезії. Христинка Кречківська читала вірш «А сотню вже зустріли небеса...».  Зворушливі поезії лунали з уст Юрія Бермеса, Максима Лика, Володимира Рендовича, Владислава Стефаніва. Софія Грабовенська, Марта Гаргай, Христина Кречківська, Софія Кириленко, Вікторія Янко, Софія Кафлик, Максим Лико, Денис Савка, Владислав Стефанів, Юрій Бермес, Дем'ян Знак принесли малюнки, у яких ідейний зміст та цікава колористична гама і композиція. Кожен учень вклав в художню роботу своє бачення цієї теми. На роботах вбачається душевність та реалістичність сучасних подій.

 Уперше учні писали листи сім`ям Героїв Небесної Сотні. До кожного листа наймолодші школярі прикріпили Ангелики. Передадуть листи родинам Героїв. Діти упевнені: це важливо, коли пам'ятають. Бо допоки ми пам'ятаємо - їхні рідні житимуть. Не маємо права забути! Загиблі хлопці віддали свої  життя за всіх нас. Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди! Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну! Оксана Федорівна  запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки. Нехай кожен з вас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони згасли як зорі. Вони повинні жити в нашій пам’яті! Четвертокласники у жалобі схилили голови. Тоді, коли кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе його по  своїй дорозі. Патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до країни поведуть  державу вперед.

Навіть на останнім рубежі

Промінь віри в нас ще не погас,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

В наших грудях кулі і ножі,

Нас розіп’ято й знищено не раз!

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!