Будь-яка війна - це катастрофа для
людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі - людським життям. В народну
пам’ять глибоко
врізалася неоголошена
афганська війна,
відгомін якої
ми відчуваємо
й досі.
Вона чорним
смерчем пронеслася
над просторами
України, зачепила
переважно прості
родини робітників
і селян,
які віддали
своїх, часто
єдиних, синів
до армії,
не відаючи,
через яке
пекло їм
доведеться пройти.
Війна, яка невгамовним болем залишилась
у серцях багатьох наших співвітчизників.
На
цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на
фотографіях. А на могильних плитах ще довго забороняли писати справжню причину
загибелі, байдуже посилаючись на інтернаціональний обов’язок, від чого, вмить
посивілим батькам, було вдвічі важче. Багато
наших воїнів,які
виконували свій інтернаціональний обов’язок, були
нагороджені орденами
і медалями.
Але найвищою
нагородою для тих, хто
уцілів, є
життя, а
для загиблих
–
пам’ять.
15 лютого 2019 року педагог- організатор
Будз М.П. та учні 9 класу ЗОШ І-ІІІ ст..№15 ( класний керівник Воловач О.Т.) зібралися
біля пам’ятника воїнам - афганцям, щоб
вшанувати тих, хто поліг у афганських
ущелинах і пошанувати тих наших солдат,
яким пощастило повернутися до рідного дому.
Колишні воїни-афганці.
Бо для тих, хто воював
в Афганістані, вона назавжди залишиться обпаленою юністю і спогадом про
справжню чоловічу дружбу. Те покоління
знає ціну життя, дружби, єдності, воно зберегло військову відданість і
братерство. Ще досі тим, хто пройшов крізь афганське пекло, сниться, як горіли
небо і земля. Нестача води і гарячий пісок навкруги,
або гори, в яких не пройти. Ковток води цінувався, як золото.
Тому що допоки на Землі існують
гарячі точки, допоки порушується біблійна заповідь «Не убий», ми не повинні
заспокоюватися. Там, де пролилася кров, виростає ненависть. Де виростає
ненависть – сіється смерть.
Немає коментарів:
Дописати коментар